12 жовтня 2018 року відбулася урочисте відкриття меморіальної дошки народному герою України – Логвиненку-Рєпіну Євгенію Вікторовичу, який загинув 20 березня 2015 року, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України, перебуваючи в зоні АТО. Логвиненко-Рєпін Є.В. пішов на війну добровольцем, де долучився до лав УНСО та отримав хрест організації. Перебував в зоні АТО з січня 2015 року. Воїн отримав позивний Геркулес, за фізичний розвиток та міцну статуру тіла, був командиром розвідувальної групи 81 ОАеМБр ВДВ. Загинув в селищі Водяне на Донеччині, рятуючи побратимів з поля бою. Йому було лише 21 рік. Похоронений на Алеї Слави в місті Рівне.

Присутні на святковому відкритті меморіальної дошки були батьки та родичі воїна, викладачі та учні Технічного коледжу НУВГП, де навчався Логвиненко-Рєпін Є.В. А також захід відбувся і за присутності представників “Правого сектору”, і за участі священнослужителя Української православної церкви Київського Патріархату, який прочитав молитву та освятив меморіальну дошку та пам’ятний знак про те, що саме тут за адресою: місто Рівне на вулиці Івана Франка 1 проживав захисник України нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно), почесний громадянин міста Рівного – Логвиненко-Рєпін Євгеній Вікторович. Священнослужитель наголосив на тому, що немає більшої любові, як хто покладає душу свою за друга свого та свою державу.

Крім того, представниками “Правого сектору” було вручено медаль “Добровольця АТО”, батьку загиблого героя України Логвиненко Віктору Івановичу, який з трепетом серця та сльозами на очах прийняв нагороду, як шану подвигу свого сина перед Україною. Зауважу, що медаллю “Добровольця АТО” нагороджуються ті особи, що першими стали на захист України. Нагорода заснована 14 жовтня 2017 року, до комплекту нагороди входить: медаль, футляр та посвідчення. Девіз відзнаки: “За волю України!”

Потому говорилося про мужність та відвагу усіх наших героїв, які перебувають на Сході України в зоні проведення ООС, про те, що вони постійно боронять нашу землю від загарблення, нищення незалежності України, що вони гинуть, травмуються та лишаються інвалідами, але не полишають поля битви, говорили також, що перемога буде за нами, що всі жертви недаремні. Зазначалося і про високе покликання бути захисником своєї країни.

Пам’ятаймо тих, хто воював та загинув за Україну.

Слава Україні – Героям Слава!!!

Викладач, завідувач музею Шваєнко А.Ю.