У творах Тараса Шевченка жінка постає не лише як мати, кохана чи покритка, а й як уособлення долі України. Хустка, як традиційний елемент жіночого вбрання, відіграє важливу роль у його творчості, символізуючи любов, страждання, материнство та зв’язок поколінь.
Хустка у творах поета часто пов’язана з сумом, втратами та важкою жіночою долею. Вона символізує: материнство і турботу; розлуку та сльози; страждання та приниження.
Українська хустка у творчості Тараса Шевченка – це не просто елемент одягу, а потужний символ жіночої долі. Вона може бути оберегом, знаком страждання, любові, навіть образом України. Шевченко через жіночі образи та хустку передає біль поневоленого народу, але водночас і його силу, незламність та віру в краще майбутнє.
У рамках відзначення Шевченківських днів у читальній залі коледжу було організовано перформанс української хустки, в якому взяли участь студенти та викладачі циклової комісії філологічних дисциплін. Він був спрямований на популяризацію та збереження традицій носіння хустки та використання її в різних регіонах України, а також зв’язок з минулим.
Викладачі циклової комісії філологічних дисциплін
