В Україні стало доброю традицією відзначати в другу неділю травня день Матері, берегині сім’ї, духовної опори роду. Вона береже звичаї своїх попередниць, встановлює власні родинні традиції, творить неписане законодавство стосунків у своїй маленькій державі, ім’я якій – родина. До матері прислухаються, її поважають. Де вона в пошані, там лад і спокій.
До свята Матері ми додаємо свої національні традиції, своє національне розуміння і сприйняття. В поняття Матері ми вкладаємо триєдиний сенс. Це – Мати – Богородиця, яку українці обрали своєю заступницею. Це і Мати – Україна. Врешті – це земна Мати, яка дає нам життя, мудро формує наші почуття, наші устремління, творить людину.
Інтер’єр: святково прибраний кабінет. Стіл, накритий вишитою скатертиною, на ньому – композиція з квітів, колосків і калини; тематичні вислови, репродукції картин, Книга про матір (вірші українських поетів XIX-XXI ст.)
Студенти поділилися історіями започаткування свята Матері. Упродовж бесіди читалися зворушливі, щемливі вірші про Матір Ганни Чубач, Т.Литвиненко, Д.Павличка, А.Козанюка, І.Яцури, М.Дзюби, Б.Олійника, звучали мелодії пісень О.Білаша і Б.Олійника «Мамо, вечір дорога», «Пісня про рушник» А.Малишка, «Два кольори» (сл. Д.Павличка), «Поведи, мене мамо», «Ніби вчора, рідна мамо…», «Родина, родина…», уривки за творами Є.Гуцала; слухали інсценізовані діалоги Матері і Сина, коментування картини «Сикстинська Мадонна».
Нехай ця розмова у вузькому колі буде уроком на все життя. Шануйте батьків своїх, коли вони живуть, і самі будете гідними пошани.
У момент складного вибору на життєвому роздоріжжі запитайте себе: «А що б сказала моя мама?». І коли людина спроможна задати собі таке питання і гідно на нього відповісти, переконана: з її сумлінням усе гаразд.
Надія КУРИШКО
