25 лютого 2026 року виповнюється 155 років від дня народження Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач). Лариса Петрівна Косач-Квітка, велика українська поетеса і драматургиня, відома світові під іменем Лесі Українки – одна з найвизначніших постатей в історії національної культури. Вона належить до того неширокого кола геніальних особистостей, що своїм талантом і звитяжною працею підносять і звеличують дух народу, дають поштовх до повноцінного самовідчуття і розвитку. Народилась вона в місті Звягель в шляхетній родині з глибокими культурними та освітніми традиціями. Батько — Петро Косач походив із заможного українського козацького роду, а мати — Ольга Драгоманова–Косач (Олена Пчілка) — із роду Драгоманових, що належав до козацької старшини. Мама — письменниця, батько — юрист. Родина Косачів належала до аристократії, але при цьому всіляко підкреслювала свою українськість. Усі змалечку розмовляли українською, носили народні строї. Леся була другою із шести дітей Косачів. Навчилась читати у 4 роки, а в 9 років написала свій перший вірш — «Надія». В 13 починає активно друкуватися в журналах, тоді ж і з’явився псевдонім — Леся Українка. У дівчинки було безліч талантів, вона вчилась гри на фортепіано в Ольги О’Коннор — дружини Миколи Лисенка, брала уроки малювання у Київській Рисувальній школі Олександра Мурашка. Займаючись самостійно, Леся вивчила багато іноземних мов, досконало знала історію, світову літературу, філософію. Через хворобу Леся Українка ніколи не навчалася ні в гімназії, ні в інших навчальних закладах, але вона змогла стати однією з найосвіченіших жінок свого часу.
За останні десять років життя слово поетеси досягло довершеності і філософської глибини. Нею був створений цілий новий світ, назва якому — драматургія Лесі Українки. «Блакитна троянда»(1896), «Одержима»(1901), «В катакомбах»(1905), «Кассандра»(1907), «Руфін і Прісцілла»(1910), «Бояриня»(1910), «Лісова пісня»(1911), «Камінний господар»(1912), «Оргія»(1913) — так, це цілий світ, світ, який ще чекає на гідне сценічне втілення та осмислення.
Через потребу постійного лікування Леся Українка об’їздила всю Європу, довгий час жила в Італії та Єгипті, три роки прожила в Криму, в Ялті. Любила бувати в театрі та опері, прекрасно розбиралася в мистецтві, скрізь записувалася до найкращих бібліотек, цікавилась новинками літератури. Вона була ерудованою співрозмовницею, мала багато друзів серед української інтелігенції. Леся Українка — це не просто ім’я, це символ української духовності, нескореного духу і безмежної любові до своєї країни.
В читальній залі бібліотеки ВСП «Рівненський технічний фаховий коледж НУВГП» представлена книжково-ілюстративна виставка-персоналія присвячена життю і творчості Лесі Українці. Відвідувачі бібліотеки можуть ознайомитись з документними матеріалами, що експонуються на виставці та згадати життєвий і творчий шлях Лесі Українки — письменниці, перекладачки, культурної діячки, вихованої, інтелігентної жінки, яка є однією з найвідоміших жінок давньої і сучасної України.
“Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає…” Саме ці слова максимально відкривають людину, жінку, поетесу. Леся Українка – прообраз сучасної сильної жінки, в якої можна повчитись як упевнено йти до мети, як ігнорувати труднощі, як бути успішною в боротьбі, незважаючи на випробування долі.